Чтиво

А тепер прийшов час «Кухні егоїста» з легкої подачі пана Wikare.  Вибачте за встромляння особистих речей до рецензії, але саме цю книжку мені вже ніколи не написати, і не тому, що я вегетаріанка з багаторічним стажем, а Свєта Пиркало обожнює мнясо, стейки і ковбаси; навіть не тому, що я марнувала себе кілька років за системою голодування Поля Брегга, а для авторки голод -  страшна трагедія і не лише в сенсі голодомору, а навіть коли просто нема чого поїсти; а тому, що я майже ніколи не витрачаю більше 40 хвилин на все про все у приготуванні їжі. Пані Пиркало також не живе кухнею, але у неї частенько бувають моменти великого натхнення і вона реально може щось нев@бенне приготувати. А головне - у неї на кухні живуть різні спеції, що, на мою думку, відрізняє любителя готувати «а ля гурме» від пересічного обивателя.  А ще вона отримує надзвичайне задоволення від смачної їжі і любить фоткатися з хавкою!!! Дуже по-українськи!

Якщо ви очікуєте, що «Кухня егоїста» навчить вас готувати, не обманюйтесь, реально можна приготувати десь 50 відсотків запропонованих страв. Тому що фазани, тому що перепели, тому що лангусти та стейки корови Абердін Ангус. Не анус, а ангус! Проте, не думаю, що авторка відмовилася б від гарно приготованого ануса (а що, їдять же бичачі яйця:)?! Всю цю хрєнотень, звісно, можна знайти в Лондоні на м’ясному ринку, та й не такі вже рідкі ці делікатеси і в наших сучасних супермаркетах, але... воно вам треба?! Так отож. Тому авторка благодушно дозволяє замінювати фазанів курками, а всякі там білі перці та спеції - часником та петрушкою, а якесь там шато бордо - узваром.

 Та й взагалі, пише авторка дуже загальні рецепти, тому не раджу сприймати їх буквально, це такий собі гастрономічно-соціальний зріз світу, переважно Європи, вперемішку з нашими українськими реаліями 2006-2007 років - саме тоді Пиркало друкувала статті в Главреді. Чтиво легке та цілком їстівне. Смачного!

PS. Вирішила додати заднім числом, що дійсно- певну кількість сторінок «кухні» відведено під освітянську ініціативу авторки щодо розтлумачення елементарних секретів виноробства - вінікультури по-модньому. Що за виноград вирощують у світі і яке вино з нього отримують. Я трошки образилась за мої улюблені (волею долі) іспанські вина, яким авторка приділила майже дві лінії з цих сторінок, аж насамкінець.  Проте думаю, ще помре не одне покоління українських аборигенів, доки ми навчимося смакувати вино. Тому що «лучше водкі пива нєт», а тим паче вина....