Чтиво

Мені пощастило: авторка твору виявилася людиною мого соціотипу, тому сам він тут описаний досить непогано (кого ж як не себе перш за все типувати), але всього існує 16 соціотипів, що підрозділяються на 4 «виробничі» квадри, обєднані «однією спільною ідеєю».

Відштовхуючись від загальновідомого розподілу людей на інтровертів і екстравертів, на раціоналів та ірраціоналів, ми переходимо до більш конкретної дихотомії  (парного поєднання) ознак: логіки, інтуіції, сенсорики та етики. При цьому ми можемо бути або логіком або етиком і, так само, або сенсориком або інтуітом. Тобто при всьому лякаючому розмаїтті ознак, визначити власний психотип все ж таки можна: треба просто постежити за собою чи  за кимось та вибудувати схемку.

Не скажу, що після прочитання книжки, я одразу ж всіх протипувала. Більше того, я прочитала її декілька років тому і змогла визначити тільки себе ( і то мені підказала подружка). Цього разу я перечитала книжку і визначила свою маму, сетру та одного близького друга. Наступного разу, ще щось соціонічне прочитаю і знову на мене, можливо, зійде осяяння.

Так навіщо все це потрібно?

Насправді все дуже цікаво... ви ніколи не замислювалися над тим, як інколи легко ми спілкуємося з одними людьми, а як важко нам знайти спільну мову з іншими. І не тому, що хтось хороший, а хтось поганий, а тому що кожен з нас має таку собі програмку, яка рухає його життям - його сприйняттям світу і відповідними реакціями на нього. 16 соціотипів- це не лише 16 систем світосприйняття - це 16 різновидів міжтипових стосунків: дуальні, тотожні, конфліктні, ревізійні, протилежні, і.д. Що потрібно для дружби? Для кохання? Для шлюбу? Для взаємної співпраці? Чому нас дехто страшенно приваблює, дехто напружує, дехто дратує, а дехто нам видається втіленням безпорадності і непристосованості до життя. Овва! Це ще не все: кого ми дратуємо, приваблюємо, активуємо, напружуємо? Адже всі стосунки між соціоном рухаються в двох напрямках.

Чому це цікаво? Тому, що більшість людей не завжди в змозі оцінити власні сильні та слабкі сторони. Сильні - тому, що це «програмні» функції, вони нам дані природою і наше призначення їх реалізовувати, навіть не замислюючись над ними, а слабкі - тому що це те, чого нам не вистачає і нам доводиться весь час над цим працювати. Я, наприклад, завжди думала, що людські стосунки - моя сила, а виходить- навпаки- це те до чого мені доводиться докладати максимум зусиль. А сила - то коли все у тебе складається само собою, а цього зазвичай ти й не помітиш. Як, скоріш за все, не помітиш і власного дуала - людину, яка є твоїм доповненням і бажаним партнером для життя. Тобто не та людина, яка має бути «такою як ти», а навпаки- та, що збагатить тебе власними сильними сторонами, а ти підтримаєш її своїми програмними функціями. І це відбуватиметься не у форматі «ти мені- я тобі», а на підсвідомому рівні.

Важко викласти всю соціоніку коротенько, тим паче, для людини, яка й сама не дуже шарить у всьому цьому (ІМХО), тому дуже раджу всім знайти пів зайвої годинки часу і завітати на якийсь соціонічний сайт:   http://www.socionika.info/, http://socionik.com.ua/ або http://socionics.org/.

Ви справді весело проведете час і дізнаєтесь про себе та своїх близьких багато цікавого!

ЗІ. Прикольно було почитати післямову до книжки, де колеги критикують авторку за «несправедливий опис» соціотипу, який є «підревізійним» її соціотипу: навіть намагаючись бути об´єктивною (вчений все ж таки) вона все одно недооцінила цей тип, так і не зрозуміла його сильних сторін. А що ж про нас, немудрих, казати!