Чтиво

Світ очима карлика. Історичний чи псевдоісторичний роман, написаний людиною, яка не вважає себе такою, міркуючи, що карлики походять від древнього, невідомого роду і час від часу народжуються від людей, не маючи з ними нічого спільного. Нелегко жилося, цьому чоловіку, без родини та дитинства, в часи Середньовіччя чи Відродження і його недобрими очима ми дивимося на оточуючий світ.

Карлик цілком природно ставиться до свого статусу при дворі герцога. О ні! Він не блазень, він просто карлик. Він жовчний та черствий, і не розуміє, як можна бути іншим, не таким. Він з дитинства пізнав і прийняв жорстокість світу, і коли трапляється щось погане, страшне чи жахливе - він переконаний, що саме так, а не інакше, має бути. Все інше - радість, кохання, дружба, щастя- це щось неіснуюче та штучне.

Він- маленька, темна та нещасна істота, вигодувана «жовчю» замість материнського молока, що отруює все навколо себе. Спочатку він знищує всіх карликів герцога, потім він вбиває улюблене кошеня доньки герцога, вганяючи її в гарячку та хворобу, потім він іде на війну, де проливає кров ще одного нещасного карлика, потім його руками герцог отруює колишніх ворогів... потім знову і знову. Він не просто знищує когось, він намагається вбити в людині щось гарне, йому незрозуміле: кохання, доброту, красу. Карлик не здатен сприймати позитивні речі, він лише сканує зло та випромінює зло: таке собі криве дзеркало, яке спочатку може тішити, але потім починає спотворювати все навколо вас, і вас самих також. Небезпечний для життя.  Він сіє зло і вважає це своєю буденною справою. Він не вміє кохати і вбиває кохання. Він засуджує всіх подумки і не гребує винесенням вироку на дії. Він ненавидить, коли його жаліють і він не викликає жалю у читача.

Не знаю, чи пам'ятаєте ви чтиво про мишку, що читала книжки та відчувала людські емоції  http://reading.blox.ua/2008/10/Patsyuk-knigolyub-Sem-Savazh-Sam-Savage-Firmin.html... Тут ми маємо контрастний варіант - начебто людина, а все людське їй чуже.
Чому?
У спотвореному тілі – спотворена душа?!
Чи навзаєм, спотворену душу оселили у спотворене тіло?
Що в цьому первинне?

Не пускайте карлика в своє життя, а його отруту у свою душу!